Незламний Герой вдома: Новопразька громада зустріла визволеного з полону захисника Володимира Резніченка
Сьогодні для Новопразької громади особливий та глибоко емоційний день, адже на рідну землю після важких випробувань ворожого полону повернувся наш земляк, захисник України Володимир Резніченко.
Жителі селища зібралися разом, щоб висловити воїну свою безмежну вдячність, повагу та оточити його першими затишними обіймами вільного дому.
Життєвий та військовий шлях Володимира — це історія справжньої мужності та відданості своїй Батьківщині, яка розпочалася 29 вересня 2023 року, коли він став до лав Збройних Сил України.
Після проходження військових навчань у Миколаївській області він охороняв українське небо від російських повітряних атак у складі бригади протиповітряної оборони, а влітку 2024 року перейшов на складні та відповідальні позиції на Донецькому напрямку, захищаючи підступи до Покровська.
Наприкінці вересня того ж року зв'язок із Володимиром та його побратимами увірвався, і родина захисника отримала важку звістку про те, що він зник безвісти. Почалися довгі дні та ночі тривоги, проте рідні ні на мить не втрачали надії й активно боролися за його повернення, а Володимир увесь цей час, перебуваючи у далекій російській чечні, відчував цю підтримку та вірив, що обов’язково повернеться до рідної Нової Праги.
Його віра та стійкість перемогли, і 24 квітня громаду осяяла щаслива звістка про офіційне звільнення нашого Героя.
Земляки зустріли свого захисника з особливою урочистістю та теплом, запашним короваєм, квітами, словами вдячності, молитвою, стягами та гучними оплесками.
На завершення заходу громада разом із Володимиром Резніченком вирушила до Алеї Слави. Тримаючи рівняння на портрети полеглих земляків, присутні вшанували пам’ять усіх Героїв, які віддали життя за незалежність України хвилиною мовчання та піднесли квіти до меморіалу.
Попереду у Володимира — період відновлення та відпочинку в колі найрідніших, а обов'язок нашої громади тепер — стати для нього надійною опорою та допомогти повернутися до мирного життя, адже ми безмежно пишаємося стійкістю та мужністю нашого Героя.
Проте наша спільна радість стане повною лише тоді, коли кожен український захисник переступить поріг рідної домівки. Ми пам'ятаємо про побратимів нашого Героя, які все ще лишаються в руках ворога. Наша боротьба за їхнє визволення триває щомиті.
Нехай наша залізна віра додає їм незламності там, у застінках неволі. Борімося, чекаймо і повернімо кожного додому!
