НОВОПРАЗЬКА ОБ'ЄДНАНА ГРОМАДА

Кіровоградська область, Олександрійський район

Ювілей  ветерана

Дата: 27.04.2017 17:59
Кількість переглядів: 83

                          На жаль, роки – не журавлі. Вони не повертаються із вирію. А так хотілося б, щоб журавлині крила ніжно торкнулися і стерли сліди часу на обличчі, а інколи й у душі порядних людей, самовідданих  трудівників.

     Свої сліди життя залишило на обличчі Бута Івана Микитовича, якому цього річ  виповнюється 90 років. Народився  він в селі Булахівка  Долинського району в сімї  колгоспників.  

     В дитинстві пережив голодомор. Саме рятуючись від цього лиха  родина переїздить в Нову Прагу.  Згадуючи ті часи, добрим словом відзивається про сусідів, які допомагали вижити. Одного разу мати помітила валку (підводи комнезамівців),  гукнула батькові, який миттєво кинув у криницю мішок борошна, яке згодом витягли та продовжили голодним людям життя. 

     Юність його обпалила війна. Довелося ховатися по ямах, які були вириті в посадці, щоб не потрапити на примусові роботи до Німеччини. Члени родини допомагали рятувати військовополонених,  підхарчовували  їх чим могли. Восени 1942 Іван став свідком розстрілу євреїв у Рябоволовій  балці за селищем.

    Після визволення райцентру  хлопцеві довелося пішки відправитися в Кіровоград   до обласного військомату, проте невдовзі повернувся додому. А потім простелилися  фронтові дороги: стрілка, радиста, кіномеханіка.  Спочатку Ленінградське військове училище. Потім Одеське. Через два місяці він з товаришами поповнив 26 учбовий стрілковий полк. Місця дислокації змінювалися як листки на календарі: Станіславська область( де добивали залишки фашистських загарбників), окопи, поранення, госпіталь, Вознесенськ, Іркутськ, піски Монголії, не доїжджаючи до Чити, дізнався про перемогу над ворогом, Кіровоград, Молдавія, Брянськ, Москва і нарешті демобілізація та повернення до батьківського порогу з медаллю  на гімнастерці «За перемогу над Німеччиною».

   Лише з 1951 року почав цивільне життя – був прийнятий  на посаду кіномеханіка в Новопразькому районному кінотеатрі. Професію здобув ще під час війни. Доводилося демонструвати  фільми в селищі. В партизанський загін з апаратурою його перекинула славнозвісна льотчиця Антоніна Худякова . Демонстрував по кілька разів кінострічки «Олександр Невський», «Щорс» і т. ін. Маючи 46 років трудового стажу, працював  в клубі колгоспу ім. Леніна, на пересувках: школах, будинках пристарілих, дитячих яслах, сусідні селах.   За багаторічну сумлінну працю в системі кінематографії, за новаторство у оформленні реклами стрічок отримав звання «Відмінник кінематографії СРСР» (за №47380 від 21.06.1985р.),  численні грамоти, подяки.

    Гарний сім’янин, має сина і доньку, які часто відвідують сімейне гніздечко. Любить працювати. І на сьогоднішній день допомагає хворій дружині, дає лад і на подвір’ї, і на городі. Любить працювати, вміє і відпочити, має улюблені заняття: рибалку, читання на пам'ять віршів  ( особливо поважає Шевченка та Пушкіна) , поринає у спогади – розповідає односельця про зустрічі з полководцем Г.Жуковим. та різні цікаві випадки.

      Старість – це зима нашого життя. Пізньою буває вона і дуже часто безпорадною і одинокою.  Іван Микитович зігрітий  любов’ю і теплом. Дивлячись на відкрите усміхнене обличчя, сповнене доброти, уваги,  думаєш що книга життя у  ювіляра ще далеко не прочитана книга.

Шана і слава, повага,
Вам ветеран наш дорогий.
Вас вітаємо з ювілеєм
І в дев'яносто ви герой!

             або

Нехай душа у вас ніколи не старіє,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом вас завжди сонце гріє
Слова подяки линуть звідусіль.
В житті нехай все буде, що потрібно,
Без чого не складається життя,
Любов, здоров’я, щастя, дружба
Та вічна нестаріюча душа.
Смійтеся більше і менше сумуйте,
Щораз багатійте, ще краще ґаздуйте,
Хай думи ніколи спочинку не знають,
Хай легко, мов крила, внучат пригортають,
Хай серце ще довго тріпоче у грудях,
Живіть до ста років на поміч всім людям
Здоров’я міцного вам зичимо щиро
Ласки від Бога, від людей добра
На многії і щасливії літа.

                                                     Бутко  Любов Василівна

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь